Вона найкраща. Саме так з англійської – від “the best” – перекладається прізвисько цієї собаки. Волонтерка Валентина Олефір зустріла свою Бесті три роки тому. Дівчина побачила ретривера на узбіччі з вікна автомобіля. Собака тремтіла.
Спочатку Валентина думала, що тварина загубилася. Розмістила оголошення. намагалася знайти господаря. Проте телефонували лише охочі забрати породисту собаку до себе.
Валентина не поспішала її віддавати з простої причини. Ніхто не погоджувався стерилізувати золотистого ретривера. “Є люди, які розводять собак для бізнесу”, – уточнює дівчина.
Через місяць вона помітила, що собака округлюється. Сходили до ветеринара. Той підтвердив: Бесті вагітна. Попри таку щасливу новину, згодом з’ясується, що саме вагітність – причина, через яку дворічну Бесті вигнали з дому.
Незабаром собака народила десятьох цуценят. “Не породисті – всі чорного кольору”, – згадує Валентина. Серед них вижив лише один. Зараз тварина живе у родині хлопчика з аутизмом. “Вони дуже добре знаходять спільну мову. Цуценя нашої Бесті – важливий член їхньої родини”, – розповідає Валентина.
Одного дня зателефонував справжній господар Бесті. Він сказав, що вигнав собаку, бо вона завагітніла від безпородного пса. “Тепер, коли вона без потомства, ми готові її прийняти назад”, – сказав він тоді Валентині. Дівчина собаку не віддала. Чоловік навіть не погодився оплатити усі витрати. “І більше ми його ніколи не бачили і не чули”, – говорить Валентина.
Бесті стала повноцінним членом нової родини. А згодом вона почала допомагати Валентині рятувати тварин та знаходити їм нове житло. Якось вони стояли на зупинці і чекали на маршрутку. Раптом Бесті вирвала повідець та попрямувала до смітника. Там вона знайшла згорток із цуценятами. “Вони були новонароджені, троє з них вже померли, коли ми їх знайшли”, – розповідає волонтерка.
Валентину вразило, як Бесті з ними поводилася: “Вона їх вилизувала та намагалася приласкати. Була для них як мама”. Дівчина додає з усмішкою: “Вона у нас юна волонтерка”.
“Тварини, яких ми забираємо з вулиці, найчастіше асоціальні. І Бесті для нас велика помічниця, бо своїм теплом зігріває тварин. Вони їй довіряють більше, ніж людям”, – пояснює Валентина.
З часом саме завдяки Бесті вдається налагодити зв’язок з безпритульними тваринами. “Вони бачать нашу взаємодію з нею і розуміють, що нам можна довіряти”, – розповідає Валентина.
Дівчина почала волонтерити ще у 13 років. Тварин любила з дитинства, але не завжди мала можливість їм допомагати. Якось випадково натрапила на сильно пораненого собаку. Тоді вдалося зібрати гроші та прилаштувати тварину завдяки публічній кампанії в інтернеті. “І тоді я зрозуміла,що можу допомагати й іншим тваринам. Якщо мені це вдається, то чому ні?”, – із захопленням говорить Валентина.
Коли волонтерка закінчила дев’ятий клас, то зрозуміла, що порятунок чотирилапих є її покликанням. Тоді ж вступила до ветеринарного коледжу. Зараз навчається на четвертому курсі та увесь вільний час приділяє тваринам. Навіть її захоплення сприяють волонтерству – Валентина займається фотографією: “Гарні фото допомагають прилаштувати тварин”.
Спілкувалась Анна Аргірова. Фото – Валентина Олефір
